Industrialnet Головна Про сайт webcache.site checkip.site takescreenshot.site
  • Строрінки

  • Поняття зовнішнього боргу

    Міжнародна інтеграція

  • Міжнародні економічні відносини
  • Експорт та імпорт капіталу
  • Міжнародний рух капіталу
  • Прямі іноземні інвестиції
  • Вивіз капіталу з Росії
  • Іноземні інвестиції в Росії
  • Євроринок
  • Світова заборгованість
  • Система золотого стандарту
  • Міжнародне кредитування
  • Поняття зовнішнього боргу
  • Лекції з Світової економіки
  • Транснаціональні корпорації в світовій економіці
  • Світова валютна система
  • Економічна інтеграція
  • Європейський союз
  • Класифікація країн за рівнем соціально-економічного розвитку
  • Міжнародні економічні організації
  • Зміст
  • Зовнішній борг країни
  • Зовнішній борг країни
  • Зовнішній борг країні
  • Зовнішній борг країни

    Зовнішній борг країни за визначенням, даним МВФ, — це обсяг непогашених поточних, не пов'язаних ніякими умовами зобов'язань у вигляді основної суми і відсотків, прийнятих резидентами однієї країни по відношенню до нерезидентів, а також зобов'язання резидентів країни щодо нерезидентів, підлягають погашенню у визначений час у майбутньому.

    Зовнішній борг країни включає державний та приватний борг (борг державного і приватного сектора). Зовнішній борг, з одного боку, сприяє збільшенню фінансових ресурсів країн, з іншого — збільшує фінансові ризики економічної кризи. Величина сумарного зовнішнього боргу та простроченої заборгованості істотно впливає на рейтинг країни на міжнародному кредитному ринку. Чим нижчий кредитний рейтинг країни або її резидентів, тим жорсткіші умови надання нових кредитів. Країнам, що мають високий рівень простроченої заборгованості, фактично закритий доступ на світові кредитні ринки. Для них єдиним джерелом зовнішніх запозичень стають ресурси МВФ і група Світового банку.

    Виникнення простроченої заборгованості змушує державу вести переговори з іноземними кредиторами щодо врегулювання зовнішнього боргу. Врегулювання зовнішнього боргу — це прийняття позичальником заходів щодо ліквідації простроченої зовнішньої заборгованості зі зниженням виплат відсотків і основного боргу. Найбільша частина офіційного зовнішнього боргу знаходиться в руках країн — членів Паризького клубу, а приватного боргу — ведення банків, що входять в Лондонський клуб.

    Паризький клуб - неформальне об'єднання урядів країн-кредиторів, якими є Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Швейцарія, Швеція, Франція, Фінляндія і Японія. Об'єднання було створено в 1956 р. з метою реструктуризації заборгованості країн.

    У своїй роботі Паризький клуб керується трьома основними принципами:

  • начичие безпосередньої загрози припинення платежів;
  • обумовленість реструктуризації боргу зобов'язанням боржника проводити певну економічну політику;
  • рівномірний розподіл тягаря невиплачених боргів серед кредиторів.
  • Реструктуризація боргу - це одна з форм реорганізації умов боргу, у процесі якої боржники та кредитори домовляються про відстрочення виплат заборгованостей за основною сумою кредиту та за відсотками, термін яких має настати в певний період часу, а також про новий графік таких платежів. В рамках Паризького клубу реструктуризація заборгованості здебільшого застосовується щодо найбідніших країн. Щодо різних країн державами-кредиторами застосовуються різні методи.

    Проект під назвою «Ініціатива HI PC» передбачає цілеспрямовані зусилля щодо зниження тягаря боргу найбідніших розвиваються країн за умови проведення в цих країнах протягом певного періоду реформ щодо фінансового оздоровлення, схвалених Світовим банком і МВФ.

    Зовнішній борг Російської Федерації

    Зовнішній державний борг Росії дістався їй у спадок від СРСР. Всі країни СНД, крім України, довірили Росії на певних умовах обслуговування свого зовнішнього державного боргу. Загальний сумарний борг всіх країн СНД іноземним кредиторам (виключаючи Україну) в 1993 р. склав близько 70 млрд дол. (зовнішній борг СРСР в 1987 р. склав 40 млрд дол.). Виплатити цей державний борг в порівняно короткі терміни було вкрай складно, оскільки валютна виручка Росії від її експорту різко скоротилася і в сшс більшою мірою скоротилася частка держави у цій виручці. Практично Росія могла щорічно виплачувати своїм кредиторам не більше 2,5 млрд дол., що приблизно дорівнює сумі щорічних відсотків по зовнішній заборгованості. У 1993 р. Паризький клуб відстрочив на кілька років виплату основою частини російського боргу.

    Зовнішній борг Росії умовно можна розділити на сім складових:

  • позики міжнародних організацій (64%, або 128,3 млрд дол.);
  • реструктурований борг СРСР;
  • кредити і позики російських банків (9%);
  • кредити і позики російських компаній (12,5%, або 25 млрд дол.);
  • валютні облігації внутрішньої позики (6%, або 11,4 млрд дол.);
  • єврооблігації (8%, або на 16,2 млрд дол.);
  • субфедеральних зовнішні позики і кредити (1 %, або 2,8 млрд дол.).
  • 17 вересня 1997 р. в Парижі Урядом РФ був підписаний Меморандум про взаєморозуміння, який оформив приєднання Російської Федерації до діяльності Паризького клубу кредиторів в якості повноправного держави-учасника. Приєднання до Паризького клубу сприяє подальшій інтеграції Росії в міжнародну фінансову систему.

    1999-2001 рр. — пік розрахунків країни за зовнішнім боргом. Щорічно Росія на виплату відсотків і погашення власне кредитів та позик повинна була витрачати 18-20 млрд дол. (сума, порівнянна з дохідною частиною бюджету). Насувається пік був обумовлений тим, що зобов'язання по старих, ще радянських боргах наклалися на зобов'язання за кредитами і позиками, отриманими після 1 січня 1992 р. В принципі розмір суверенної російського боргу порівняно невеликий. На початок 1998 р. загальна заборгованість перед зовнішніми кредиторами склала приблизно 130 млрд дол., з них 100 млрд дол. залишилися від СРСР.

    Росія повністю погасила борг колишнього СРСР перед Паризьким клубом кредиторів у червні 2006 р. Загальна сума виплат склала 23,7 млрд дол.

    У 2006 р. були здійснені планові платежі в 1,3 млрд дол. У той же час Зовнішекономбанк заплатив сшс 22,5 млрд дол. в рахунок дострокового погашення боргу. К. загальній сумі боргу Росія додатково повинна була виплатити 1 млрд дол. премії найбільшим кредиторам. З цих коштів 700 млн дол. отримала Німеччина. Економія від дострокового погашення склала 7,7 млрд дол. протягом найближчих 15 років.

    На 1 січня 2008 р. зовнішній борг Росії становив 459,6 млрд руб., в тому числі борг приватного сектора — 249,6 млрд руб., приватних банків — 163,7 млрд руб.

    Зовнішній борг країни

    Утворюється внаслідок припливу в країну позичкового капіталу і появи звідси зобов'язань з погашення цих кредитів, позик, позик і виплати відсотків. Загальна величина зовнішнього боргу у світі наближається до 2,4 трлн дол. Зауважимо, це борг тільки країн з неконвертованою або обмежено конвертованою валютою. Для країн з конвертованою валютою проблеми зовнішнього боргу формально не існує — адже вони можуть оплачувати зобов'язання перед нерезидентами своєю національною валютою, вільно змінюючи її на іноземну, тобто погашаючи свій борг за рахунок своїх внутрішніх активів, а не тільки зовнішніх, як країни з неконвертованій або обмежено конвертованою валютою. Неформальний аналіз говорить, що саме в цій групі країн найбільш великий зовнішній борг (тільки в США на початку 2004 р. склав 7 трлн дол.).

    Зовнішній борг поділяється на державний (близько 1,7 трлн дол. у всьому світі) і приватний (близько 0,7 трлн дол.). Державний зовнішній борг складається з зовнішніх зобов'язань державних органів (включаючи місцеві органи влади), а також гарантованих державою зовнішніх зобов'язань приватного сектора. Приватний борг утворюється з зовнішніх зобов'язань фірм і банків. За обсягом зовнішнього боргу лідирують Бразилія, Росія, Китай, Мексика, Аргентина, Індонезія, Південна Корея, Туреччина. У всіх цих країн на початку нашого десятиліття зовнішній борг перевищував 100 млрд, а у Бразилії — навіть 200 млрд дол.

    Проте тягар зовнішнього боргу визначається не лише його величиною, але й платежами за цим боргом. Розглянемо тягар зовнішнього боргу на прикладі Росії.

    Зовнішній борг нашої країни до початку 2004 р. дорівнював 182 млрд дол. По відношенню до ВВП за обмінним курсом (433 млрд дол. у 2003 р.) це становить 42%, а по відношенню до річного експорту товарів і послуг (152 млрд дол. у 2003 р.) — 120%. Подібні показники можна розцінити як помірні. Для порівняння зазначимо, що на початку поточного десятиліття з вищевказаних країн вони становили 94 і 200% в Індонезії, але всього 14 і 53% у Китаю. Такі показники тяжкості зовнішнього боргу.

    Про тяжкості обслуговування зовнішнього боргу говорить інший показник. У 2003 р. на платежі за зовнішнім боргом (обслуговування зовнішнього боргу) Росія витратила, за оцінкою, близько 35 млрд дол., у тому числі понад 14 млрд у рамках обслуговування державного зовнішнього боргу. По відношенню до головного джерела іноземної валюти — доходів від експорту товарів і послуг у розмірі 152 млрд дол. — це становить близько 23%, в тому числі 9% припало на платежі за державним зовнішнім боргом. Вважається, що небезпечним порогом для цього показника є величина, що перевищує 20-25%. Тому і цей показник для Росії можна вважати помірним.

    Тим не менше проблема зовнішню боргу гостра в Росії, хоча її зміст змінився: якщо в минулому десятилітті це була радше проблема державного зовнішнього боргу, то тепер це швидше проблема приватного зовнішнього боргу. Державний зовнішній борг Росії внаслідок великого припливу нафтодоларів у державний бюджет та золотовалютні резерви має тенденцію до скорочення (зменшився зі 156 млрд дол. на початок 1999 р. до 107 млрд дол. на початок 2004 р.), хоча платежі по ньому зростали, досягнувши піку в 2005 р. — 18,9 млрд дол. В той же час приватний борг має тенденцію до зростання (з 30 млрд дол. на початок 1999 р. до 75 млрд дол. на початок 2004 р.) внаслідок дорожнечі і недостатньої доступності банківських кредитів в Росії, тобто з - за слабкості банківської системи нашої країни навіть в умовах великого припливу нафтодоларів.

    Зовнішній борг країни має як негативні, так і позитивні аспекти. Зазвичай сучасні економісти під впливом боргової кризи країн і деяких держав з перехідною економікою зосереджуються на негативних аспектах — тяжкості обслуговування зовнішнього боргу, появи економічної і політичної залежності від кредиторів, неефективне використання позикових коштів. Однак не будемо забувати, що половина існуючих в Росії залізниць була збудована на іноземні позики (переважно французькі), що американська промисловість багато в чому зросла на іноземні позики (в основному англійські), що в наш час нові індустріальні країни активно використовують дешеві і рясні зарубіжні джерела позичкового капіталу для свого швидкого економічного зростання.

    Баланс між негативними і позитивними аспектами зовнішнього боргу провести складно, але, ймовірно, можна прийти до висновку, що позитивні аспекти переважують негативні, якщо в країні з нестачею капіталу позикові кошти з-за кордону використовуються настільки ефективно, що це не породжує труднощі з обслуговуванням боргу та високої залежності від кредиторів. А для цього позикові кошти мають спрямовуватися не стільки на фінансування дефіциту державного бюджету (як у Росії 90-х рр..), скільки на довгострокові інвестиції у національну економіку, в тому числі що призводять до зростання надходжень іноземної валюти для подальшої оплати зовнішнього боргу.

    Зовнішній борг країні

    Утворюється внаслідок відтоку з країни позичкового капіталу і появи звідси у її резидентів зовнішніх активів у вигляді наданих кредитів, позик, позик та відсотків по них. Зовнішній борг нашій країні на початок 2004 р., якщо судити з поданими міжнародної інвестиційної позиції Росії, становив 86 млрд дол. Він утворився насамперед у результаті надання Радянським Союзом економічної і військової допомоги своїх союзників і партнерів, особливо економічно відсталим. Тому до найбільш великим боржникам Росії зараз належать Куба, Лівія, Ангола, КНДР. Але одночасно серед нових країн — боржників Росії числяться багато країн СНД, насамперед Україна, які не завжди повністю розплачуються за російський експорт товарів і послуг в ці країни, особливо той, що гарантуєте я м їжак п ра вител ьстве іншим і угоди м і.

    На відміну від зовнішнього боргу Росії перед іншими країнами, цей зовнішній борг породжує дуже малі платежі — у 2003 р. Росія отримала з-за кордону, за опенке менше 6 млрд дол. платежів в рахунок зовнішнього боргу, в тому числі не менше 2,5 млрд по лінії державного боргу. Причина настільки малих платежів по державній лінії полягає насамперед у низькій платоспроможності країн-боржників, багато з яких не в змозі взагалі або у строк обслуговувати свій борг перед Росією. Звідси і списання (повне або часткове) цього боргу деяких боржниках — Монголії, В'єтнаму або ж його реструктуризація, тобто переоформлення на інших умовах — Україні та іншим країнам СНД. В результаті зовнішній борг інших держав Росії скорочується (на початку 90-х рр. становив, за оцінкою, більше 150 млрд дол.).

    Copyright © industrialnet.com.ua. 2016 • All rights reserved.