Industrialnet Головна Про сайт webcache.site checkip.site takescreenshot.site
  • Строрінки

  • Нормування обігових коштів

    Статистика оборотних фондів

    Статистика оборотних фондів

    Фонди обігу

  • Нормування обігових коштів
  • Зміст
  • Види оборотних коштів за охопленням нормуванням
  • Нормування обігових коштів
  • Процес нормування оборотних засобів
  • Норматив виробничих запасів
  • Нормування незавершеного виробництва
  • Методи нормування
  • Види оборотних коштів за охопленням нормуванням

    За охопленням нормуванням оборотні кошти групуються різним чином. Зазвичай виділяють дві групи, що розрізняються за ступенем планування: нормовані та ненормовані оборотні кошти.

    Нормовані оборотні кошти — оборотні виробничі фонди й готова продукція, тобто оборотні кошти в запасах товарно-матеріальних цінностей.

    Ненормовані оборотні кошти — фонди обігу зазвичай ненормируемы, до них відносяться дебіторська заборгованість, кошти в розрахунках, грошові кошти в касі підприємства та на рахунках в банку.

    Нормування обігових коштів

    Визначення потреби підприємства у власних оборотних коштах здійснюється в процесі нормування, тобто визначення нормативу оборотних коштів.

    Нормування обігових коштів

    Нормування оборотних засобів — процес визначення мінімальної, але достатньої (для нормального протікання виробничого процесу) величини оборотних коштів на підприємстві, тобто це встановлення економічно обґрунтованих планових () норм запасу і нормативів по елементах оборотних коштів.

    Величина нормативу не є постійною. Розмір власних оборотних коштів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту; асортименту виробленої продукції; застосовуваних форм розрахунків. Слід зазначити, що це один з найбільш мінливих показників поточної фінансової діяльності.

    Нормування оборотних коштів здійснюється в грошовому вираженні. В основу визначення потреби в них покладена кошторис витрат на виробництво продукції на планований період. При цьому для підприємств із несезонним характером виробництва за основу розрахунків доцільно брати дані 4 кварталу, в якому обсяг виробництва, як правило, найбільший у річній програмі. Для підприємств із сезонним характером виробництва — дані кварталу з найменшим обсягом виробництва, оскільки сезонну потребу в додаткових оборотних коштах забезпечують короткострокові позички банку.

    Для визначення нормативу береться до уваги середньодобовий витрата нормованих елементів у грошовому вираженні.

    Процес нормування оборотних засобів

    Процес нормування складається з декількох послідовних етапів, де встановлюються приватні і сукупні нормативи. На початку розробляються норми запасу по кожному елементу нормованих оборотних коштів.

    Норма — це відносна величина, що визначає запас оборотних коштів, як правило, норми встановлюються в днях.

    Цей показник відносно стабільний і може змінюватися у разі: зміни асортименту; постачальників; технології та організації виробництва.

    Далі, виходячи з норми запасу і витрати даного виду товарно-матеріальних цінностей, визначається сума оборотних коштів, необхідних для створення нормованих запасів по кожному виду оборотних коштів. Так визначаються приватні нормативи.

    Норматив окремого елемента оборотних коштів розраховується за формулою:

  • Н — норматив власних оборотних коштів по елементу;
  • О — оборот (витрата, випуск) по даному елементу за період;
  • Т — тривалість періоду;
  • Нз — норма запасу оборотних коштів по даному елементу.
  • Норматив оборотних коштів являє собою грошове вираження планованого запасу товарно-матеріальних цінностей, мінімально необхідних для нормальної господарської діяльності підприємства.

    Загальний норматив оборотних коштів

    Загальний норматив оборотних коштів складається з суми приватних нормативів:

    Н заг = Н п. з + Н н. п + Н р. п + Н б.р,,

  • Нп.з — норматив виробничих запасів;
  • Пн.п — норматив незавершеного виробництва;
  • Нг.п — норматив готової продукції;
  • Нб.р — норматив майбутніх витрат.
  • Норматив виробничих запасів

    Норматив виробничих запасів за кожним видом або однорідною групою матеріалів враховує час перебування у підготовчому, поточний і страховий запаси і може бути визначений за формулою:

    Н п. з = Q добу (N п. з + N т. 3 + N стор),

  • Q доб — середньодобове споживання матеріалів;
  • N п. з. — норма підготовчого запасу, дн.;
  • N т. з. — норма поточного запасу, дн.;
  • N стор. — норма страхового запасу, дн;
  • Підготовчий запас пов'язаний з необхідністю приймання, розвантаження, сортування і складування виробничих запасів. Норми часу, необхідного для виконання цих операцій, встановлюються по кожній операції на середній розмір поставки на підставі технологічних розрахунків або за допомогою хронометражу.

    Поточний запас — основний вид запасу, необхідний для безперебійної роботи підприємства між двома черговими поставками. На розмір поточного запасу впливають періодичність поставок матеріалів за договорами та обсяг їх споживання у виробництві. Норма оборотних коштів у поточному запасі зазвичай приймається в розмірі 50% середнього циклу постачання, що обумовлено постачанням матеріалів кількома постачальниками й у різний термін.

    Технологічний запас створюється у випадках, коли даний вид сировини потребує попередньої обробки або витримці для надання йому певних споживчих властивостей. Цей запас враховується в тому випадку, якщо він не є частиною процесу виробництва. Наприклад, при підготовці до виробництва деяких видів сировини і матеріалів необхідно час на підсушування, розігрів, розмел і т. д.

    Транспортний запас створюється у разі перевищення строків вантажообігу у порівнянні з термінами документообігу на підприємствах, віддалених від постачальників на значні відстані.

    Страховий запас — другий за величиною вид запасу, який створюється на випадок непередбачених відхилень у постачанні і забезпечує безперервну роботу підприємства. Страховий запас приймається, як правило, у розмірі 50% поточного запасу, але може бути і менше цієї величини залежно від місця розташування постачальників і ймовірності перебою в поставках.

    Нормування незавершеного виробництва

    Величина нормативу оборотних коштів у незавершеному виробництві залежить від чотирьох факторів:

  • обсягу і складу виробленої продукції;
  • тривалості виробничого циклу;
  • собівартості продукції;
  • характеру наростання витрат у процесі виробництва.
  • Обсяг виробленої продукції безпосередньо впливає на величину незавершеного виробництва: чим більше виробляється продукції, тим більше буде розмір незавершеного виробництва. Зміна складу виробленої продукції по — різному впливає на величину незавершеного виробництва. При підвищенні питомої ваги продукції з коротшим циклом виробництва обсяг незавершеного виробництва скоротиться, і навпаки.

    Собівартість продукції прямо впливає на розмір незавершеного виробництва. Чим нижче витрати на виробництво, тим менше обсяг незавершеного виробництва в грошовому вираженні. Зростання собівартості продукції спричиняє збільшення обсягів незавершеного виробництва.

    Коефіцієнт наростання витрат

    Для визначення норми оборотних коштів по незавершеному виробництву необхідно знати ступінь готовності виробів, її відбиває так званий коефіцієнт наростання витрат.

    Усі витрати в процесі виробництва підрозділяються на одноразові і наростаючі. До одноразових відносяться витрати, вироблені в самому початку виробничого циклу, — витрати сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів. Інші витрати вважаються наростаючими. Наростання витрат у процесі виробництва може відбуватися рівномірно і нерівномірно.

    На підприємствах з рівномірним випуском продукції коефіцієнт наростання витрат можна визначити наступним чином:

  • К — коефіцієнт наростання витрат;
  • Фед — одноразові витрати;
  • Фн — наростаючі витрати.
  • При нерівномірному наростанні витрат по днях виробничого циклу коефіцієнт наростання витрат визначається за формулою:

  • Сн.п. — собівартість виробу в незавершеному виробництві;
  • Сг.і. — виробнича собівартість готового виробу.
  • Величина нормативу незавершеного виробництва (Пн.п.) розраховується за формулою:

    Н н. п. = V доб * Тц * Кн.з.,

  • V добу — плановий добовий обсяг випуску продукції за виробничою собівартістю;
  • Тц — тривалість виробничого циклу;
  • Кн.з — коефіцієнт наростання витрат у виробництві.
  • Таким чином, норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві залежить від добового обсягу виробленої продукції, тривалості виробничого циклу і коефіцієнта наростання витрат.

    Розрахунок нормативу оборотних коштів на незавершене виробництво в окремих галузях промисловості може здійснюватися іншими методами, в залежності від характеру виробництва.

    Норматив оборотних коштів у запасах готової продукції

    Норматив оборотних коштів у запасах готової продукції (Нг.п) можна визначити за формулою:

    Н р. п = В добу (Т ф.п + Т о. д),

  • В сут — добовий випуск готової продукції за виробничою собівартістю;
  • Т ф.п — час, необхідний для формування партії для відправлення готової продукції споживачеві, дн.;
  • Т о. д — час, необхідний для оформлення документів для відправлення вантажу споживачеві, дн.
  • Незаповнення нормативу оборотних коштів може призвести:

  • до скорочення виробництва;
  • невиконанню виробничої програми через перебої у виробництві і реалізації продукції, з-за відсутності матеріальних ресурсів і необхідного заділу незавершеного виробництва;
  • до порушення графіка відвантаження готової продукції споживачеві.
  • Виникнення сверхзапасов призводить до іммобілізації коштів (відволікання коштів, вибуття їх з безперервного кругообігу) і сповільнення обороту коштів, що свідчить про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Все це призводить до недостатнього або неефективного використання ресурсів.

    В сучасних умовах значення нормування оборотних коштів різко зростає, так як, в кінцевому підсумку, це пов'язано з платоспроможністю і фінансовим станом підприємства.

    Методи нормування Розрізняють такі методи нормування оборотних коштів:

    Метод прямого рахунку передбачає обгрунтований розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів з урахуванням усіх змін у рівні організаційно — технічного розвитку підприємства. Цей метод дуже трудомісткий, але він дозволяє найбільш точно розрахувати потребу підприємства в оборотних засобах.

    Аналітичний метод застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміром нормованих оборотних коштів у попередньому періоді.

    При коэффициентном методі новий норматив визначається на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання; реалізації продукції; розрахунків.

    На практиці найбільш поширений метод прямого рахунку. Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки приватних і сукупного нормативів.

    Copyright © industrialnet.com.ua. 2016 • All rights reserved.