Industrialnet Головна Про сайт webcache.site checkip.site takescreenshot.site
  • Строрінки

  • Функція корисності

    Поведінка споживача

    Теорія раціональної поведінки споживача

    Моделі людини в економіці

    Функція корисності

    Купівельний попит

    Кардиналістська теорія корисності

    Ординалістська теорія корисності

    Криві байдужості споживача

    Гранична норма заміщення

    Бюджетні обмеження споживача

    Криві Енгеля

    Мікроекономіка
  • Предмет мікроекономіки
  • Шпаргалки з економічної теорії
  • Зміст
  • Корисність та її функція
  • Аксіоми споживчого вибору
  • Корисність та її функція

    Ринковий попит залежить від рішень окремих споживачів. Роблячи вибір, люди керуються своїми потребами і кількістю наявних у них грошей. У зв'язку з цим виникає питання пошуку якоїсь основи для порівняння різних потреб. Наприкінці XIX ст. в якості такої основи була запропонована корисність.

    Корисність даного блага (набору благ) — це ступінь задоволення їм тієї або іншої потреби.

    Корисність суб'єктивна, оскільки визначається індивідуальними уподобаннями того чи іншого індивіда. Так, алкоголік високо оцінює корисність спиртного, яке об'єктивно шкодить його здоров'ю.

    Зазвичай оцінюється корисність не окремого блага, але набору благ. Справа в тому, що задоволення споживача зазвичай залежить від того, разом з якими іншими благами дане благо споживається. Так, корисність солі помітно зростає, якщо до неї на додачу є ще й м'ясо. Навпаки, корисність м'ясних страв в рамках «шведського столу» буде нижче при наявності рибних закусок.

    Завдання окремого споживача полягає в тому, щоб при обмежених ресурсах придбати набір благ, що приносить йому найбільше задоволення. Збільшуючи одержану таким чином корисність, споживач максимізує свій добробут.

    Функція корисності, або функція добробуту, споживача — це вираз залежності загального рівня корисності набору благ () від обсягу споживання різних благ (), що входять в даний набір: .

    Аксіоми споживчого вибору

    При аналізі споживчого вибору виходять з ряду аксіом:

    Аксіома повної впорядкованості означає, що споживач завжди може сказати, що даний набір краще, гірше чи однаковий для нього в порівнянні з будь-яким іншим набором.

    Аксіома транзитивности означає, що якщо набір А краще набору, а набір В краще або дорівнює набором С, то можна сказати, що набір А краще набору С.

    Аксіома ненасыщения означає, що якщо даний набір містить якогось блага хоча б на одну одиницю більше в порівнянні з іншим набором, то такий набір переважніше для споживача (чим більше, тим краще). Дана аксіома не враховує наявність антиблаг, споживання яких погіршує добробут індивіда (вино для правовірного мусульманина). Насправді будь-яке благо при збільшенні його кількості рано чи пізно перетворюється на антиблаго.

    Аксіома незалежності споживача - задоволення споживача залежить від кількості отриманих ним благ і не залежить від кількості благ, отриманих іншими споживачами. Іншими словами, передбачається, що людям чужі почуття заздрості і співчуття.

    Дві останні аксіоми в принципі не є обов'язковими, однак їх використання помітно спрощує побудову теорії споживання.

    Існують два основних підходи до аналізу корисності. Вони розрізняються між собою тим, як можна виміряти корисність.

    Copyright © industrialnet.com.ua. 2016 • All rights reserved.